Психологический потешный, чтоле, дисс на 2К слов о моем необычном приключении с кодеином и охранником Мортал Комбата? Ну что ж, я не против потрясти вас волной речевых пикантностей и припудрить ваш мозг немного шального молодежного сленга. Поехали, бро!
Начну с того, что у меня была такая шиза, мне уже давно ароматика закладок мелькала перед глазами. Не мог покояться, пока не достану эту магическую соль, которая, как говорят, переворачивает мозг наизнанку и открывает новые грани жизы.
Крутился я такой, как воздух вентилятора, и вот, наконец, циклодолил случай, который я считаю самым жирным до сих пор. Погода тогда была так себе, но что может быть лучше, чем ни капли солнца, когда ты под влиянием долгожданной дозы адреналина? Да, этот день стал для меня прорывной точкой.
И так, щито? Как я купил эту долбаную соль? Это было так легко, что казалось, будто я шаню марихуану. Просто напрыгнул на свой двухколесный ракетный шарик, нырнул в свою райончиковскую гетто-аптеку и закакал вора вратаря.
Схема была проста: позвонил, заказал, встретился с наркоторговцем и доставил мимо охранки внутренний комплекс под кодовым именем "Мортал Комбат". Мало не показалось!
Но вот, друзья, начались первые кумары. Охранник, как выяснилось, из тех самых буйных фанатов, что каждый день тусуются в этом местечке. Ну, долбоеб, подумал я про себя, какую жизну он проживает, если его единственное развлечение – охранять чужие драгоценности?
Вот так я и думаю, а он, этот ненормальный, заметил, что я в его клубе какой-то андеграундный проводил. И только у меня взор отвлекся на барыгу, скрылась, а всё...
Тут начался настоящий Мортал Комбат, где я стал сражаться за свою свободу от оков заключения. Я открыл все возможности своего мозга, чтобы преодолеть этот вызов с такими ограничениями и проблемами, что начал казаться, будто я в аду.
Но я не привык соглашаться с неудачей! Если бы жиза меня научила чему-то, так это не сдаваться, а шанить свои цели. Я шмальнулся на полную катушку, бро, и смотрел в глаза этому недоумку, словно в самого Шеддера.
Три недели, три дня, три часа – я твердо стоял на своих двоих, не сдаваясь. Мои ногти превратились в когти, а сияющий поток моего пота в драке с охранником превратил бойницу в стилизованную лужу. Это было эпическое сражение, достойное легендарного турнира.
Забавно, что данная мортал комбатная борьба для меня стала своего рода иронической песней – дерганьем, где я в итоге оказался на полу, жестоко побежденный в своем воображаемом ринге.
Все герои умирают, но не в сравнении со мной! Я, как настоящий преступный гений, всегда нахожу способ преодолеть живые преграды. Это просто отголоски безумного манифеста в реальности, где главный герой побеждают главного злодея.
Конечно, теперь я по-другому смотрю на эту историю. Взгляд снаружи раскрывает новые грани - коктейль из шизофрении, восторга и неподдающейся реальности. Как же вкусна эта жиза, когда ты свободен до мозга костей и можешь позволить себе чудить такие безумные штуки! Будьте смелыми, будьте живыми и не бойтесь столкнуться со своими собственными охранниками Мортал Комбата. Жизнь – это борьба, и вам нужно только выйти на ринг.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.